У свої 15 років вінничанин Андрій Романюк (Воробєй) був активним учасником Революції Гідності на столичному Майдані, а у 16 добровільно долучився до війська. Боронив Батьківщину у складі батальйону «Айдар» у зоні АТО. Був і серед тих, хто першим став на захист країни з початком повномасштабного російського вторгнення. У званні молодшого сержанта командував відділенням ударних безпілотних авіаційних комплексів 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ». Захищав Київ, брав участь у важких боях на сході та півдні країни. Загинув воїн при виконанні військового завдання 28 жовтня на донецькому напрямку. Йому навічно залишилось 26 років.
За проявлену мужність та героїзм Андрій за життя отримав кілька нагород, серед яких і відзнака Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Хоробрих».
Вчора із полеглим Героєм попрощалися у Києві. Як розповіла українська активістка, близька подруга Андрія Аліна Боднар, у траурній церемонії у Михайлівському соборі, а згодом на майдані Незалежності взяли участь чимало людей. Не стримуючи сліз, побратими розповідали наскільки це важка втрата для них та всієї України. Він був безстрашним, сміливим та мужнім воїном, який ніколи не здавався.
«За період повномасштабної війни Андрій кілька разів отримував важкі поранення, але завжди намагався якнайшвидше повернутися на передову. Окрім виконання бойових завдань, у 49-му батальйоні він ще й опікувався підготовкою нових екіпажів ударних дронів. Побратими переконують, що його справа житиме, адже знаходиться в умілих руках кількох десятків воїнів, яким він устиг передати свої знання, – каже Аліна. – Під час того трагічного бою Андрій рятував життя поранених і лише потім звернувся по медичну допомогу сам. Виявилося, що уламок прошив йому грудну клітину і зарадити лікарі вже нічим не змогли…»
Андрій Романюк народився у Вінниці 19 березня 1998 року. Після закінчення дев’яти класів Вінницького гуманітарного ліцею №1 став студентом технічного коледжу. Втім, коли розпочалась Революція Гідності, полишив навчання та долучився до учасників Революції Гідності. Загалом справі захисту свободи та незалежності України він присвятив десять років свого життя.
Андрій був єдиною дитиною у сім’ї, у нього залишилась мама та кохана дівчина.
«Він був добрим та дуже розумним. Все продумував наперед. Мріяв побудувати будинок та створити велику сім’ю, в якій би зростали щонайменше четверо дітей. Хотів стати для них прикладом батька, якого йому самому так не вистачало», – каже кохана Небесного Воїна Тетяна.
Церемонія прощання з Андрієм Романюком відбудеться за адресою: вул. Рєпіна, 18 – об 11:00, а також на площі Шевченка – о 12:00. Вінничан просять гідно зустріти та провести Захисника живим коридором.
Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!