Вчора відбувся концерт подільського гурту Zapaska у Молодіжному центрі «Квадрат». Прозорі звуки, яскравий ритм, ніжні й емоційні слова їх пісень на вірші відомих поетів чи про різні міста й місцини, то спонукають поринути до мрій, то кличуть пританцьовувати. І кожна пісня, то своя історія у нотах, щира розповідь у невагомих звуках, розказана м’якими і чарівними голосами Яни та Павла. Емоції бринять на струнах гітари й маленькими метеликами пурхають до зали, закільцьовуються в повторах і заколисують. Мелодії перетікають одна в іншу і затікають солодкими тягучими краплями до вух слухачів, створюючи споглядальницько-медитативний настрій.
А перед тим як почути всі ці чарівні мелодії ми мали можливість взяти ексклюзивне інтерв’ю у Павла Нечитайла, який розповів про те, як гурт тепер тяжіє до більш танцювального, спрощеного восьмибітного звучання, про гастролі що були та кліпи що будуть. Читайте!
Як змінювалась музика гурту на протязі майже десяти років існування?
Все починалось з дерев’яної гітари, баянчика, який мені подарувала бабуся, та однієї «примочки». Поступово все обростало додатковими електронними штуками, деякі інструменти ламались, не витримуючи наших постійних турів. Таким чином змінювалась і наша музика: вона ставала все більш електронною. Близько року тому ми експериментували зі складом, пробували великим бендом грати, додали басистку і барабанщика, але зараз це вже позаду і ми, можна сказати знову повернулись до виконання дуетом. І якщо перший наш альбом був таким супер-експерементальним, з претензією на пошуки нових музичних форм, то зараз є бажання прийти до простого й прозорого викристалізованого стилю. Зараз ми над ним працюємо і якісь з тих зразків і напрацювань ви почуєте на концерті, ми заграємо також і нових пісень.
Як вплинули на музику Zapaska те, що ви грали до того, у своєму гурті «Пропала грамота»?
Все починалось з акустичного року, потім були електричні гітари. На самому початку проекту були якісь речі, що готувались для «Пропалої грамоти», які були переосмислені та додані до перших альбомів Zapask-и. Нам взагалі хотілось осягнути неосяжне і включити туди музично все що подобається та зафіксувати так, щоб його можна було разом подавати. На сьогодні вже всі гітари забуті й закинуті і ми тяжіємо до якоїсь такої приємної та розслаблюючої «музики ісландських фіордів».
Як у вас відбувається складання ваших чарівних композицій? З чого усе зазвичай починається?
Іноді буває що пісня приходить одразу, з першим куплетом та приспівом, коли просто йдеш кудись і треба прийти додому й награти її на клавішах. А іноді пісня народжується від хорошої «бочки» на якомусь семплері, а ти зверху щось там награєш. Останнім часом творчий процес відбувається легко і варто лише підійти до музичного інструменту як всі ноти та слова складаються мов самі по собі.
Ви побували у багатьох країнах Європи за час існування гурту. Які гастролі вам найбільше запам’ятались? І як змінилась музика в Україні, поки ви грали за кордоном?
Україна музична змінилась в кращий бік після 2014-го. Ввімкнувся інстинкт самозбереження, змінилось покоління, з’явились заклади нового формату. А ми ж ще застали ті клуби початку двотисячних де акцент був на пиво, а музика слугувала лише фоном. Зявились цільові атмосферні класні заклади у багатьох великих містах і в цьому плані Україна стала ментально ближчою до Польщі та Чехії, де так само є заклади, основною ознакою яких є те, що якщо ти руки на стіл поклав, то до кінця вечору так вони і лишилися, від чого столи стають такими трохи засмальцьованими. А найкращим нашим туром був півтора місячний, який ми почали у Пшемишлі, а закінчили в Амстердамі.
У вас є цікаві анімаційні кліпи. Розкажіть про них.
Нам дуже пощастило з кліпом "Запитайся" та його автором Олегом Щербою. Він нещодавно здобув гран-прі на міжнародному фестивалі анімації. Ми і надалі плануємо робити анімаційні кліпи, адже вони ідеально лягають на нашу дещо дивну музику. Я б навіть хотів би їх бачити не надто складними й анімованими, а такими мінімалістськими, знятими просто на телефон.